Рішення Суду приймається англійською або французькою мовами, або ж обома цими мовами. «Винесенням» рішення комітету або палати, як правило, є його пересилка сторонам по справі, при цьому рішення палати може бути винесено і у відкритому слуханні.

Рішення ЄСПЛ мають певну структуру, яка значно відрізняється від структури рішення українського суду. Перш за все слід зазначити, що Суд ухвалює два типи рішень:

1 - власне, «рішення» (англ. – judgment, франц. – arrêt), в яких констатується наявність або відсутність порушення положень Конвенції чи Протоколів до неї, або додаткові рішення щодо справедливої сатисфакції, якщо це питання не було вирішено в рішенні щодо наявності чи відсутності порушення;

2 - «ухвали» (англ. – decision, франц. – decision) щодо прийнятності або вилучення справи з реєстру справ Суду.

Типове рішення палати ЄСПЛ має наступну структуру:

1) Титульна сторінка. На ній зазначається: орган, який ухвалив рішення (палата), назва справи, тип рішення (рішення або ухвала), місто та дата ухвалення рішення, а також фраза «Це рішення є остаточним, але воно може підлягати редакційним виправленням» (англ. – «This judgment is final but may be subject to editorial revision») або ж фраза «Це рішення стане остаточним за обставин, передбачених в статті 44 § 2 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням» (англ. – «This judgment will become final in the circumstances set out in Article 44 § 2 of the Convention. It may be subject to editorial revision»).

2) Назва справи, список суддів, які проводили слухання по заяві і ухвалили рішення, а також дати проведення слухань за зачиненими дверима.

3) Розділ «Процедура» (англ. – Procedure, франц. – Procédure). У цій частині перераховуються наступні відомості: номер та дата подачі заяви, ім’я (назву) заявника, його громадянство чи держава реєстрації (коли мова йде про юридичну особу), особи, які представляють заявника та уряд-відповідача, коротке викладення скарг заявника, а також будь-які інші процесуальні питання та рішення, прийняті Судом (коли та куди передана заява, коли проводилися усні слухання (якщо такі були), хто на них виступав, тощо).

4) Розділ «Факти» (англ. – The facts, франц. – En fait). Ця частина включає два основі підрозділи:

а) власне, викладення обставин справи заявника, в т.ч. обставини, які передували подачі справи до Суду, національні провадження тощо;

б) відповідне національне і (при необхідності) міжнародне право і практика. У цьому підрозділі Суд включає положення національного законодавства та національну судову практику, які мають відношення до справи, відповідні міжнародно-правові акти (окрім Конвенції та Протоколів до неї, положення яких цитуються далі при розгляді скарг заявника), відповідну практику та документи інших міжнародних судових установ та організацій. Крім того, інколи ця частина рішення містить ще один розділ – «Порівняльне право», в якому Суд узагальнює національне законодавство та/або практику інших держав-членів Ради Європи (а інколи й інших держав) з того чи іншого питання, яке розглядається в рішенні, з метою встановлення того, чи існує між державами консенсус по такому питанню. Результати такого дослідження важливі для того, щоб Суд потім визначив, чи має держава-відповідач широку (немає консенсусу) чи вузьку свободу (є консенсус) розсуду з того чи іншого питання за Конвенцією.

5) Розділ «Право» (англ. – The law, франц. – En droit). Це найголовніша структурна частина рішення Суду. В залежності від кількості скарг заявника цей розділ може поділятися на декілька підрозділів, кожен з яких має наступну структуру:

- «стверджуване порушення статті…» (викладення скарги заявника та цитування відповідного положення Конвенції чи Протоколу до неї);

- розгляд питання прийнятності скарги (аргументи уряду, аргументи заявника та їхня оцінка Судом та його висновки щодо прийнятності);

- розгляд суті скарги (аргументи уряду, аргументи заявника, їх оцінка Судом (викладення загальних принципів з практики Суду, які стосуються відповідної скарги, їх застосування в даній справі та висновок Суду щодо наявності чи відсутності порушення).

6) Розділ «Застосування статті 41 Конвенції» - справедливої сатисфакції (у відповідних випадках, коли йдеться про нанесення шкоди/витрат): цитування статті 41 Конвенції, вимоги заявника за статтею 41 Конвенції, коментарі уряду на такі вимоги та висновок Суду.

7) Резолютивна частина. У цій частині рішення Судом резюмується, серед іншого, чи є скарги заявника прийнятними, чи було порушення того чи іншого положення та як ухвалювалося рішення з цих питань (одноголосно чи інакше). Якщо рішення не було ухвалено одноголосно, то відповідно будуть перераховані окремі думки суддів, які можуть співпадати або не співпадати з рішенням більшості.

8) Підпис голови Палати та секретаря Секції, а також інформація, якою мовою ухвалено рішення, де та коли (наприклад, «Вчинено англійською та французькою мовами й оголошено на публічному слуханні в Палаці прав людини у Страсбурзі 24 квітня 2019 року»).

9) Окремі думки суддів (за наявності).

Регіональне відділення Секретаріату Уповноваженого

у справах Європейського суду з прав людини

при Головному територіальному управлінні юстиції

у Сумській області